Використання iнновацiйних технологiй на уроках росiйськоi мови

Реалiзацiя державноi полiтики в галузi навчання та виховання спрямовує освiтян на формування творчоi, iнтелектуально розвиненоi, iнiцiативноi особистостi, сприяння становленню високосвiдомого rромадянина.

Головною проблемою на сьогоднi є опанування учнями вмiнь i навичок саморозвитку особистостi.

А це значною мiрою вирiшується шляхом упровадження iнновацiйних технологiй.

Однiєю з важливих умов включення педагога в iнновацiйну дiяльнiсть є глибоке засвоєння концептуальних основ рiзних освiтянських теорiй та технологiй:

• lнформацiйнi технологii з використанням комп'ютера;

• Особистiсно-орiєнтованi технологi'i;

• Науково-методична робота;

• Метод проектiв;

• Проблемне навчання;

• lнтерактивнi методи i форми органiзацii навчального процесу i т.iн.

Нацiональна доктрина розвитку освiти України перед6ачає поступовий перехiд вiд репродуктивноi, авторитарної  освiти до освiти iнновацiйного, гуманiстичного типу як вiддзеркалення глибинних цивiлiзацiй процесiв переходу вiд iндустрiального до iнформацiйного суспiльства. Провiдна iдея доктрини — забезпечення рiвного доступу до здобуття якiсноi освiти, особливо дiтей та молодi сiльського регiону. Акцентyється увага на iнтерактивних, особистiсно розвивальних технологiях навчання i виховання, якi одночасно служать i засобами якiсної, ефективноi, дiяльнiсноi освiти.

Говорити про особистiсну освiту без iнновацiйноi дiяльностг не варто, тому що ефективною вона не буде i якiсною теж, якщо психолого-педагогiчна дiагностика учасникiв навчально-виховного процесу не стане iнструментом наукового забезпечення розвитку школи.

Основна мета вчителя сьогоднi — не стiльки навчити учня, скiльки вчитися працювати з ним, вводячи у свiт системних ускладнених завдань, що охоплюють досить широке поле iнформацii i дають змоry учнеsi бачити, вiдчувати, уловлювати на рiвнi точного знання iнryiцii явища i процеси, якi вiдбуваються в освiтi.

Розглядаючи iнтерактивнi технологii навчання як iнновацiйнi, слiд пам'ятати, що будь-яка iнновацiйна технологiя буде мертвою, якщо реальнi люди, котрi ii втiлюють, не сприйматимуть  i як цiлiсну систему в єдностi компонентiв i взаємозв'язкiв. Процес навчання — не автоматичне вкладання навчального матерiалу в голову учня. Вiн потребує напруженоi розумової роботи дитини та її власної  активної  участi в цьому процесi.

lнновацiї, якi я використовую на уроках росiйськоi мови, базуються на iнтерактивних технологiях навчання, якi вiдбуваються шляхом взаємодiї всiх, хто навчається, де вчитель i учнi є суб'єктами. Виключається одноманiтнiсть, яка є причиною втоми, i пасивнiсть, коли учнi i не здобувають, i не засвоюють знання. У роботi завжди є мiсце елементу творчостi, бо навчальнi дii репродуктивного характеру теж ставлять учнiв у пасивну позицiю.

Стратегiчне завдання учня — оволодiти соцiальним досвiдом, у тому числi i науковими знаннями, в такiй мipi, щоб вони були пiдвладними йому, досяжними для застосування в технологiзованому суспiльствi. Так формується власна навчальна технологiя учня, яка базується на «Трикутнику мудростi» Я.А.Коменського, за яким схема процесу пiзнання об'єднує мислення, дiяльнiсть i мову.

Такими здатностями людина вступає  у зв'язок з навколишнiм свiтом i його предметами. Це i є шлях до особистiсно розвивальної  та орiєнтованої освiти через iнтерактивне (взаємодiюче) навчання. Принципiв iнтерактивного навчання можна видiлити багато, але акцент роблю на основнi:

Безпосередня участь кожного учня у процесi дiяльностi на заняттi, що зобов'язуЕ вчителя зробити всiх учасникiв уроку активними шукачами шляхiв i способiв вирiшення тiєї чи іншої проблеми;
Взаемне iнформацiйне, духовне збагачення. При цьому процес так орiєнтований, щоб учасники його мали можливiсть обмiнятися своїм життєвим досвiдом, одержаною iнформацiєю;
Особистiсний характер навчання.

Яким має бути учасник (учень i вчитель) iнтерактивного навчання?

Учень має  навчитися:

Ставити перед собою навчальнi завдання, самовизначатися, контролювати свою навчальну дiяльнiсть щодо поставлених завдань, домагатися запланованого результату i вибирати найбiльш рацiональний шлях nошуку необхiдних для цього засобiв розумової  або організаційної  роботи, щоб стати самостiйним суб'єктом навчально~ дiяльностi;
Розвивати навчальну активнiсть, яку необхiдно розумiти як володiння якомога більшою кiлькiстю способiв i рiзноманiтних засобiв для досягнення визначеної  мети;
Визначати проблеми в ходi навчання, якi я розумiю як розрив мiж уже засвоєними розумовими й органiзацiйними засобами дiяльностi i тими, якi лише мають бути засвоєні  учнем;
Навчитися рефлексii своєї  навчальної  дiяльностi, тобто вмiти переходити вiд розумової чи органiзацiйноi дiяльностi до практики втiлення й аналiзу цiєї дiяльностi.

Учитель iнтерактивних форм i методiв навчання повинен:

бути ненав'язливим органiзатором i керiвником навчально~ дiяльностi учнiв;
Як член колективу навчальноi групи повинен виконувати специфiчнi функцii в колективнiй дiяльностi (постановка спiльних завдань навчання, забезпечення необхiдною iнформацiєю, консультування, контроль);
( бути готовим до будь-яких запитань, критики, корекцii завдань i змiн засобiв роботи в ходi поточноi навчальноi дiяльностi з боку тих, хто навчаєrься;
3дiйснювати пiдсумкову оцiнку дiяльностi тих, хто навчається;
Органiзовувати учасникiв навчання на безпосередню участь в обговореннi окремих завдань навчальноi дiяльностi;
 Для вчителя важливо, щоб робота кожного учня, у першу чергу, була адресована всiм членам  малих груп, а вже потiм йому;
Органiзувати дiяльнiсть кожного учасника навчального процесу таким чином, щоб вiн брав безпосередню участь у контролi та оцiнюваннi сniльно виконувано't роботи.

Із зазначеного можна зробити висновок, що особистiсно розвивальна та орiєнтована освiта — це органiчне поєднання навчання нормативного, стандартного характеру i навчання — iндивiдуально значущої дiяльностi окремого суб'єкта, в якому реалiзується досвiд його життєдiяльностi, в умовах iнтерактивного середовища.